Сакральна архітектура

Богоявленський собор

У північній частині Замкової гори стоїть Богоявленський собор. Коли з’явився храм, точно невідомо. За легендою, розпочав будівництво у XV князь Василій Красний, а закінчив його син Костянтин Іванович. Дату 1521 р., вибиту на північній стіні, одні дослідники пов’язують з часом його побудови, інші з пристосуванням храму для оборони: тоді його північна стіна, потовщена та обладнана чотирма бійницями для гармат, стала частиною замкового муру. Після переходу останньої представниці роду князів Острозьких у католицизм, храм був закритий (1636 р.). Церква більше 200 років стояла пусткою і за цей час перетворилася на руїну. Її відновили у 1887–1891 рр. На старих фундаментах звели храм, що повторював давню споруду. Північна, найміцніша стіна старої будівлі була включена до споруди нового храму. Але при відбудові були зроблені й певні зміни. Стіни храму прикрасили розписами. На сьогодні ми бачимо практично пам’ятку архітектури ХІХ ст. з елементами XVІ – XVІІ ст.

Ймовірно,  в Богоявленській церкві був похований Василь Красний Острозький, а в 1582 року в церкві поховали Гальшку Острозьку. 3 лютого 1604 року в цьому ж місці був  похований князь Олександра Острозького, а через чотири роки поруч з сином був похований князь Василь Костянтин Острозький. Плиту його надгробку можна було оглядати ще на початку ХІХ ст.

Церква та каплиця Святого Миколая

У сквері, поряд з Успенським костелом, стоїть Свято-Миколаївська церква та каплиця. Миколаївська церква  відбудована на тому ж місці, де колись існувала первісна будівля. За одним із припущень, вона з’явилася в Острозі ще у XIV ст. Перші відомості про неї пов’язуються з іменем князя Данила Острозького. Певний період обов’язки священика церкви виконував Дем’ян Наливайко (брат Северина Наливайка, керівника козацької війни 1594–1596 рр.). Під час пожежі у 1848 р. Миколаївська церква зазнала пошкоджень; богослужіння у ній припинилося, а в 1864 р. храм було розібрано. У 1905 р. приблизно на тому ж місці збудували каплицю, назвавши її на честь церкви-попередниці. Сьогодні свято-миколаївська община відбудувала храм приблизно у тому вигляді, якою церква була у XVII–XVIIІ ст.

Храм преподобного Федора Острозького (Костел святої Трійці ордену отців капуцинів, XVIII ст.)

Первісно це приміщення було побудоване як костел при монастирі капуцинів, який дія в місті з 1778 року завдяки тому, що Януш Олександр Санґушко подарував монахам-капуцинам під будівництво монастиря ділянку землі за міськими валами, а староста таборовський Самуель Лубковський виступив фундатором святині. Однак монастир проіснував тут недовго: після поразки польського постання у 1832 році костел зачинено російськими властями.

З 1865 року комплекс колишнього монастиря був переданий графині Антоніні Блудовій, яка перетворила його в навчальний заклад для дівчат. Костел перетворили на православну церкву Кирила і Мефодія, при цьому перебудувавши приміщення в московському стилі.

Після жовтневої революції приміщення часто змінювало своє призначення. В 1924 році в стінах монастиря була відкрита семінарія імені Комісії національної освіти. А у 1939 році монастир разом з храмом на декілька місяців було повернуто ордену капуцинів. Під час Другої світової війни в монастирі розташовувалася гімназія, потім учительські курси і відпочинковий табір німецьких пілотів. Після війни у спорудах колишнього монастиря функціонувало педагогічне училище, а з1956 середня школа-інтернат. З 1992 року будівлі передані середній школі № 4.

З 1994 року в стінах колишнього монастиря розмістився відроджений університет «Острозька академія». Зараз в приміщенні колишнього костелу діє екуменічний студентсько-викладацький храм преподобного Федора Острозького та розміщена колекція іконопису Музею історії Острозької академії.

Воскресенська церква

Перша згадка про церкву в ім’я Світлого Воскресіння Христового на Новому місті в Острозы зустрічається в документах Луцького братського монастиря XVI ст. Однак в кінці ХІХ ст. церква, яка простояла вже більше двохсот років на березі річки, почала осідати, куполи її нахилились в сторону Вілії. Причиною цього був не тільки довгий вік храму, але й часті розливи ріки. Виникла негайна потреба збудувати новий храм. Було вирішено стару дерев’яну церкву не відновлювати, а розібрати, а нову церкву збудувати з цегли на Воскресенському кладовищі, єдиному місті на узбережжі річки Вілія, де під час розливів ріки було сухо. Новий храм був закладений в 1903 році. Головну роль у його будівництві відіграв священик Модест Бендеровський.  Отже, храм є пам’яткою архітектури поч. ХХ століття. Першим його настоятелем став Модест Бендеровський, який за свою ревність був відзначений кількома церковними нагородами. При церкві був створений чудовий аматорський хор.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії

Неподалік від Замкової гори стоїть будівля вишуканих класицистичних форм. Це — парафіяльний Костел Успіння Пресвятої Діви Марії. Він має давню історію. За легендою, спочатку це була православна церква Пречистої Діви. Пізніше, за вказівкою православного святого князя Федора Острозького, будівлю перетворили у католицький храм. Згодом до храму прибудували каплицю Діви Марії та каплицю Яна Непомука. Будівля неодноразово потерпала від пожеж. Сьогодні головний вхід підкреслений чотириколонним портиком. Східна напівкругла стіна — найдавніша частина будівлі — зміцнена контрфорсами.

Велика синагога

Острозька синагога є однією з найстаріших у Східній Європі. При синагозі діяла вища школа рабинів. На початку XVII ст. єврейська громада міста швидко збільшувалась. Її головний рабин Самуїл Едельс (Маршуе) у 1611–1612 рр. за власні кошти побудував синагогу та прибудував до неї жіноче відділення. Упродовж багатьох століть синагога Острога носила ім’я Едельса. Крім богослужіння, тут проводилися загальні збори кагалу, навчали дітей, равинів, проводилися суди. При синагозі з 1608 року працювала друкарня, яка була закрита в 1832 році. Особливістю синагоги було її оборонне призначення, адже товщина стін споруди 2,5 м.

У 1941 році синагогу зруйнували та пограбували німецькі окупанти. У 2016 році розпочалось її відновлення.